НЕЗМІННЕ РЕНОМЕ ТКАЧЕНКІВСЬКОГО МЕМОРІАЛУ

Якщо спитати в молодих шахістів: хто такий Степан Ткаченко – хтось безпорадно стисне плечима, інші згадають, що це шахіст, на честь якого проводяться шахові турніри. А от любителям давньої гри старшого покоління це прізвище багато про що говорить. Адже без нього уявити собі розвиток шахів у нашому краї у 50-90-х роках просто неможливо. Степан Володимирович приїхав на Закарпаття у тяжкі післявоєнні роки, тут одружився і пішов працювати вчителем математики в Ужгородську ЗОШ №2. Тоді ж розпочав і шаховий спортивний шлях. В середині 50-х двічі виборював звання чемпіона області, кілька разів ставав призером. В кінці 60-х через педагогічну завантаженість відійшов від участі в турнірах, але стару любов до мудрої гри не покинув. В наймасовішій на ті часи крайовій газеті « Закарпатська правда» Степан Ткаченко заснував шахову рубрику, яка проіснувала до середини 90-х років і була надзвичайно популярною серед любителів, адже в ній автор регулярно висвітлював усі найважливіші шахові події в області і у світі, проводив цікаві конкурси з рішення шахових задач, знайомив читачів з повчальними партіями та красивими комбінаціями. Палку відданість давній грі ветеран зберіг до кінця життя, яке, на жаль, спинилося 15 років тому.

Заслуговують на велику повагу і людські якості Степана Володимировича. Він був рідкісним життєлюбом, талановитим і натхненним педагогом, Заслуженим вчителем України, чудовим сім’янином, цікавим співрозмовником доброю і незаздрісною людиною.

У 2008-му керівники шахової федерації вирішили вшанувати патріарха закарпатських шахів і провести на його честь меморіальний турнір. Ідею гаряче підтримав рідний онук ветерана Олександр Доктор. Творчий почин виявився надзвичайно вдалим. Змагання не тільки стало традиційним і відбувається щороку, а ще й відрізняється відмінною організацією, достойними призами, високою масовістю та участю практично усієї шахової еліти.

Цьогорічний меморіал Степана Ткаченка вкотре підтвердив своє високе реноме одного з найкращих обласних турнірів. Зайвий доказ цьому – участь 53 спортсменів з багатьох куточків краю – Ужгорода, Мукачева, Берегова, Виноградова, Тячева і Рахова. За призи змагалися міжнародний гросмейстер, міжнародний майстер, майстер ФІДЕ, 18 провідних кмс та 32 першорозрядники. Приємно, що окрім зазвичай великої кількості ветеранів, на шаховий вогник з’їхалося багато перспективної учнівської молоді. Спортсмени грали за регламентом швидких шахів у 8 турів.

Конкурентної боротьби за перше місце не вийшло. Головний фаворит, міжнародний гросмейстер Володимир Охотник впевнено, як кажуть, знімав усіх переслідувачів з пробігу і зі 100-відсотковим результатом – 8 очок з восьми можливих – переконливо виграв головний приз. Чудово виступив молодий кмс з Ужгорода Олександр Подгорнов. Зазнавши поразку на старті, Олександр згодом не розклеївся, а розвинув крейсерську швидкість і з 6,5 очка другим перетнув фінішну стрічку. Одразу троє гравців набрали по 6 очок. Найвищий коефіцієнт виявився у мукачівського майстра ФІДЕ Роберта Ороса, який став бронзовим призером меморіалу.

На турнірі було багато інших спонсорських призів. Трійку найсильніших ветеранів, старших за 60 років, склали Аркадій Ворович, Володимир Артамонов та Степан Стерчо. В інших номінаціях призи дісталися Юлії Данкулинець (жінки), Дмитру Овчаренку (першорозрядники), Михайлу Бєглому («Інваспорт»), Миколі Доманському (школярі). Окрему нагороду отримав і найстарший учасник змагань, 84-річний мукачівський ветеран Тіберій Прібек.

Тож перший масовий цьогорічний турнір в обласному центрі пройшов на мажорній ноті. Шаховий патріарх Степан Ткаченко заслуговує на таке чудове спортивне дійство і добру пам’ять від колег-шахістів.

Аркадій ВОРОВИЧ

На фото: на ткаченківських меморіалах завжди цікаво, велелюдно і затишно.