Шаховий турнір присвяченого пам’яті
екс-чемпіона Закарпаття Степана Ткаченка
В УЖГОРОДІ ШАХІСТИ ВШАНУВАЛИ ПАМ’ЯТЬ СТЕПАНА ТКАЧЕНКА
В різних містах Закарпаття щороку відбуваються змагання, які проводяться на честь вшанування шахістів, котрі пішли з життя, але залишили яскравий слід у спортивній історії краю. Одним з подібних турнірів є меморіал фундатора закарпатських шахів, неодноразового чемпіона області, невтомного пропагандиста давньої гри Степана Ткаченка. У буремні післявоєнні роки він був одним з активістів шахового руху в області і неодмінно посідав провідні місця в обласних чемпіонатах. Навіть в солідні роки, відійшовши від участі в турнірах, Степан Володимирович залишився відданим давній улюбленій грі. Близько 40 років вів шахову рубрику в наймасовішій газеті радянських часів «Закарпатська правда». На цих цікавих публікаціях та конкурсах з розв’язування шахових задач вчилися практично усі шахісти старшого і середнього покоління.
У 2006 році, через кілька років після смерті шахового ветерана, керівники обласної шахової федерації вирішили згадати свого колегу добрим словом і провести турнір на честь його пам’яті. До цієї благородної справи долучився і рідний онук Степана Ткаченка, знаний в Ужгороді та області науковий фахівець, депутат Ужгородської міської ради Олександр Доктор. Змагання пройшло чудово і дало поштовх зародженню нової традиції щорічних ткаченківських меморіалів.
Цьогорічний турнір був вже десятим, отже, ювілейним. У цього змагання справді щаслива доля. Ось вже десятий рік поспіль він проходить в обласному центрі і зберігає реноме одного з найпрестижніших спортивних змагань. Причин цієї популярності декілька. По-перше, колоритна постать Степана Ткаченка дійсно викликає щиру повагу у шахістів старшого і середнього покоління, яким пощастило спілкуватися з цим талановитим спортсменом, педагогом, інтелігентною та високоморальною людиною. По-друге, це бажання керівників шахової федерації зберегти добру пам’ять про свого поважного колегу. І, нарешті, головне – це щира допомога організаторам з боку палкого шанувальника шахів Олександра Доктора. Завдяки цій підтримці ткаченківські меморіали завжди проходять масово, за участі багатьох сильних спортсменів, пристойних призів та відмінної організації.
Цьогорічний ювілейний турнір, який відбувся в ужгородському СЦД «Ювентус» минулої суботи, вкотре підтвердив авторитет одного з найпрестижніших шахових змагань в області. За призи боролися 57 спортсменів з Ужгорода, Мукачева, Берегова, Виноградова, Великого Березного і Рахова. Кваліфікаційний рівень теж був на висоті: міжнародний майстер, три майстри ФІДЕ, 19 провідних кмс та багато сильних молодих перспективних спортсменів. Віковий діапазон учасників був дуже високий – наймолодшому гравцю було лише 6 років, а найстаршому – 83, тобто грали, як кажуть, і стар, і млад.
Вісім турів швейцарської системи найвпевненіше подолав один з фаворитів Мартін Найгебавер. 16-річний ужгородець здобув шість перемог, два поєдинки звів унічию і з 7 очками став переможцем меморіалу. Турнірне «срібло» з 6,5 очка дісталося мукачівцю Василю Гуйвану, якому напрочуд часто таланить саме в ткаченківських меморіалах. Вперта боротьба розгорнулася за третє місце. Одразу п’ятеро спортсменів набрали по 6 очок і поділили третє-сьоме місця. За додатковими показниками третя позиція дісталася Василю Прокопишину.
В турнірі, як завжди, грало багато спортсменів старшого покоління, тож шість призів отримали й вони. Зокрема, серед «молодих» ветеранів (60-70 років) найкраще зіграв Володимир Рижонков, а серед так званих «сеньйорів» (старших за 70 років) не було рівних Анатолію Прокопчуку. Призи також отримали: найстарший учасник змагання 83-річний Василь Паук, серед жінок – Ніколетта Панченко, школярів – Олександр Решетар, спортсменів «Інваспорту» -- Михайло Бедь та інші.
Після завершення змагання Олександр Доктор щиро подякував усім шахістам за участь у меморіальному турнірі і нагородив переможців грамотами та грошовими призами. Без сумніву, організаторам пам’ятного турніру вдалося влаштувати любителям давньої і мудрої гри справжнє спортивне свято, а заодно і віддячити Степану Ткаченку за його подвижницьку діяльність.
Аркадій ВОРОВИЧ
|