ДОВГЕ ЖИТТЯ У ШАХОВОМУ ВИМІРІ

   Є серед постатей  закарпатського шахового світу імена, які вимовляються з особливим пієтетом. Це не обов’язково міжнародні майстри  чи гросмейстери, а насамперед  ті, хто проніс щиру любов до давньої гри крізь усе довге життя, і робив це не заради грошей, слави чи самоствердження, а просто за покликом душі. До такої славної когорти, безумовно, належить і відомий ужгородський кандидат в майстри спорту Анатолій Прокопчук. 8 червня шаховий ветеран відсвяткував славний 80-річний ювілей. 
Мабуть, ніхто в Закарпатті не провів більше часу за шахівницею та не прочитав стільки шахових книжок, як Анатолій Микитович.  З початку далеких 60-х, відколи молодий спеціаліст-залізничник приїхав на Закарпаття, він не пропустив жодного (!) чемпіонату області  -- унікальне досягнення! Творчість ужгородця не обмежувалася практичною грою в турнірах. Він був одним з найуспішніших гравців за листуванням, брав участь у чемпіонатах Європи та Кубках світу. Попри серйозну і відповідальну роботу в залізничній профспілці, Анатолій Прокопчук знаходив час і для громадської шахової роботи. Багато років входив до складу обласної та міської шахових федерацій, де допомагав організовувати спортивні заходи. Надзвичайно комунікабельна людина, він ніколи не втрачав нагоду поділитися  смішним анекдотом або своїми «фірменими» жартівливими висловами, які його друзі і колеги давно розібрали на цитати. Коли, наприклад, суперник не хотів здаватися у безнадійній ситуації, Анатолій Микитович, зазвичай, «добивав» його дотепним закликом: «Здавайся, рибонько!» І що цікаво, після такого навіювання партнер, усвідомивши своє сміхотворне становище, дійсно припиняв опір. 
Роки летять, немов швидкокрилі птахи. Голова шахового ветерана давно вкрилася сріблястим інеєм. Але у свої солідні 80 він, як і півстоліття тому, залишається по-спортивному підтягнутим, любить мандрувати. В області залишилося мало мальовничих куточків, де б не побував Анатолій Прокопчук зі своїм незмінним другом-фотоапаратом. Він залюбки продовжує грати у шахових змаганнях. Якщо десь, в Ужгороді чи Мукачеві, проходить цікавий і престижний турнір, можна не сумніватися – Анатолій Микитович  обов’язково буде серед його учасників та на рівних протистоятиме і фаворитам, і молодим суперникам, багато з яких годяться йому в онуки.
Вітаючи шахового ветерана з 80-річним ювілеєм, хочеться побажати йому спортивного довголіття, невичерпної енергії та оптимізму, міцного здоров’я, творчого натхнення, змістовних шахових партій і, головне, -- залишатися для молодих шахістів взірцем відданості давній мудрій грі.
Аркадій ВОРОВИЧ