Шлях до чемпіонства
З шахами познайомився у 7 років, серйозно почав грати у 12 років. У юнацтві багато грав за листуванням, що сприяло шаховому вдосконаленню. У «весняному» турнірі московських любителів шахів (1908) зайняв 1-е місце. Міжнародний дебют Алехіна відбувся на 16-му конгресі Германського шахового союзу у Дюссельдорфі (1908); у головному додатковому турнірі він поділив 4-5-е м. Після турніру він зіграв матчі проти Ганса Фарні (+1, −1, =1) та Барделебена — (+4, −0, =1). У (1908) виграв матчу у Москві у Блюменфельда (+4, −0, =1) та зайняв 1-е місце у турнірі московського шахового кола, виборов право грати у Всеросійському турнірі аматорів; переміг у цьому турнірі (отримав звання маестро) та підтвердив свій успіх на 17-му конгресі Німецького шахового союзу поділивши 7-8 місця з Дуз-Хотимірським.
Олександр Алехін, чемпіон Москви (фотографія Карла Булли, 1909 рік)
В 1910-х рр. швидко увійшов у коло найсильніших шахістів світу. Вдало виступив на міжнародному турнірі у Карлсбаді — 8-11-е місце з О. Дурасом, П. Леонгардтом та С. Тартаковером. Найкращі результати у інших турнірах: 1912, Стокгольм — 1-е місце, Вільно — 6-7-е (з Г. Левенфішем); 1913, Схевенінген — 1-е, Петербург — 1-2-е м. (з А. Німцовичем); обидва отримали право грати у Петербурзькому турнірі гросмейстерів. Виграв матчі у С. Левитського — 7:3 (Петербург, 1913) та Ед. Ласкера — 3:0 (Париж, 1913). У Петербурзьському міжнародному турнірі гросмейстерів (1914) зайняв 3-е місце (позаду Ім. Ласкера та Х. Р. Капабланки
У ранзі гросмейстера дебютував на міжнародному турнірі у Майнгеймі (1914), який було перервано після 11-го туру через початок Першої світової війни. Перший приз було присуджено Алехіну. В Росії шахіст вступив до армії. Після тяжкої контузії (1916) лікувався у шпиталі в Тернополі. Тут дав сеанс одночасної гри «наосліп», в одній із партій здійснив блискучу комбінацію, котру наводять у шахових підручниках[2]. У 1917—1918 кілька місяців жив у Одесі, після цього повернувся до Москви. Переміг у змаганнях найкращих московських шахістів та на 1-му чемпіонаті Радянської Росії (1918—1920). Деякий час працював слідчім у московському карному розшуку, а також перекладачем при народному комісаріаті закордонних справ. Одружився у 1921 році на швейцарській журналістці А. Рюгг, виїхав з нею за кордон, де залишився на постійне проживання. Після еміграції переміг у міжнародних турнірах: Будапешт (1921); Баден-Баден (1925);
Турнір пам яті О.Алехіна 14.10.2012 Ужгород
ЗІ ЗГАДКОЮ ПРО ВЕЛИКОГО ЧЕМПІОНА
Історики і теоретики шахів багато років сперечаються щодо критеріїв визначення геніальності шахіста. Одні вважають геніями тих, хто значно випередив за силою гри усіх своїх сучасників. Для інших головний аргумент – величезна творча спадщина, яку шахіст залишив нащадкам. Хай там як, але видатного російського маестро, четвертого чемпіона світу Олександра Альохіна неодмінно долучають до списку шахових геніїв і одні, і другі. Мабуть, немає у світі шахіста, творчість якого була б пов’язана з такою кількістю красивих партій та блискучих комбінацій.
Днями виповнюється 120 років з дня народження видатного маестро. Цю подію вирішили відзначити керівники федерації шахів м.Ужгорода та обласного товариства російської культури "Русский дом”. Тим паче, що життєвий шлях Альохіна певним чином пов’язаний із Закарпаттям. Як відомо, у 1922 році російський шахіст, ще на зорі своєї спортивної кар’єри, гостював в Ужгороді і навіть провів сеанс одночасної гри з провідними гравцями міста
На шаховий "вогник” з’їхалися відомі спортсмени з Ужгорода, Мукачева, Свалявського, Тячівського, Берегівського та Виноградівського районів. Солідний склад турніру – 17 кмс з 38 учасників – передбачав запеклу турнірну боротьбу. Так воно й сталося. Попри швидкоплинний 15-хвилинний регламент, було зіграно багато цікавих і змістовних партій. Вміло побудувавши турнірну стратегію, переможцем альохінського меморіалу з 7 очками з 9 можливих став ужгородець Юрій Ісак. Одразу четверо його переслідувачів дісталися фінішу з 6,5 очка. Коефіцієнт розташував їх у такому порядку: Мартін Найгебавер, Михайло Балога, Володимир Рижонков (усі з Ужгорода) та Анатолій Микуляк (м.Тячів). Вперта боротьба за призи розгорнулася і між ветеранами, яких вже традиційно зібралося чимало – 12 шахових аксакалів. Найкраще зіграли Антон Озимок, Ростислав Лук’янчук та Анатолій Прокопчук. В окремих номінаціях призи також отримали: серед жінок – волівчанка Ірина Шуста, серед школярів – юний свалявець Ярослав Щербак та найстарший учасник – 79-річний мукачівський ветеран Василь Паук. Пам’ятаючи про статус змагання, організатори встановили додатковий приз за кращу комбінацію. Його отримав Михайло Балога у поєдинку проти Мартіна Найгебавера. Організатори турніру вдячні відомому ужгородському шахісту, майстру ФІДЕ, активісту Товариства російської культури Андрію Шестакову за надану спонсорську підтримку. Взагалі альохінський меморіал, за одностайною думкою учасників, був проведений на хорошому організаційному рівні і став даниною доброї пам’яті четвертому чемпіону світу.
Аркадій ВОРОВИЧ
a
| 
Каталог статей 
