ПАМ’ЯТНЕ СЛОВО ПРО ШАХОВИХ ДРУЗІВ

 

 

 

 Шахова сім’я області зазнала гіркої втрати. Минула неділя стала останнім днем земного життя відомого ужгородського шахіста, кандидата в майстри спорту, дворазового чемпіона краю з шахів за листуванням Бориса Попдякуника. Доля не була надто прихильною до цієї інтелігентної, ерудованої людини і сильного шахіста. Понад 20 років йому довелося опікуватися невиліковно хворою дружиною. Після її смерті здавалося, що життя в оточенні рідних доньки, зятя та улюбленого онука набуде нарешті якогось позитивного змісту. Борис з головою поринув у різноманітні спортивні змагання, успішно виступав у чемпіонатах Ужгорода та області. В його активі -- чимало красивих перемог над провідними кандидатами в майстри спорту краю. В цьому мав не надто приємну нагоду переконатися і автор цих рядків, з яким Бориса пов’язувала багаторічна дружба. Втім, за шахівницею у нас стосунки завжди були непримиренні. Як кажуть, кум – не кум, а з черешні – долів! Як правило, на турніри по області ми з Борисом подорожували разом. Спілкуватися з цією цікавою і закоханою в шахи людиною було одне задоволення. Він не займався шахами професійно, але ставився до мудрої гри надзвичайно серйозно і відповідально, запоєм читав шахову літературу, цікавився історією гри, кілька годин поспіль міг просидіти біля комп’ютера, змагаючись з віртуальними суперниками. Але невблаганна доля підготувала родині Попдякуників нове випробування. Близько півроку тому у Бориса виявили симптоми онкозахворювання. Він зберігав оптимізм, мужньо боровся з підступною хворобою. Та усі зусилля рідних і підтримка шахових друзів, на жаль, виявилися марними. Сильний шахіст, добра і надзвичайно порядна людина у 63-річному віці пішла з життя. Та по собі

Борис Попдякуник залишає добру пам’ять, теплі спогади друзів і красиві шахові партії.

 

 

* * * Коли цей матеріал готувався до друку, надійшла ще одна сумна звістка: на 81-му році життя помер Антон Трибус. Любителі спорту знали Антона Франтішковича як відомого легкоатлета-ветерана, але в його душі знайшлося місце і для шахів. Він був сильним першорозрядником, в турнірах, щоправда, грав рідко, однак серйозно захоплювався розв’язуванням і складанням шахових задач. Разом зі своїм давнім другом Валерієм Пленковим виграв багато конкурсів з шахової композиції. Восени шанований ветеран відсвяткував славний ювілей – 80-річчя. На жаль, це був останній його день народження. Відходять у небуття хороші люди, закохані у шахи...