Вторник, 20.08.2019, 12:57
Персональный сайт Буний Степана
 
Меню сайта

Категории раздела
Мои статьи [667]
Немного истории [10]
Фігури закарпатської шахівниці.Каміл Найпавер.
Шахматные задачи . [44]
Тактика

Наш опрос
Нужен ли спортивный шахматный лагерь
Всего ответов: 16

Статистика

Форма входа

Главная » Статьи » Мои статьи

Ужгородській шахістці Ользі Юшко присвоєно спортивне звання “Майстер ФІДЕ”

Ужгородській шахістці Ользі Юшко присвоєно спортивне звання "Майстер ФІДЕ”
Шахова богиня Каїсса не надто обдаровувала наш край жіночими шаховими талантами. Навіть за сприятливих для розвитку спорту радянських часів шахістки Закарпаття добивалися успіхів і перемагали лише у внутрішньообласних змаганнях, натомість їх виступи на всеукраїнській арені приносили одні розчарування.

І от, нарешті, новий, 2011 рік розпочався приємною для любителів давньої гри новиною. Конгрес ФІДЕ присвоїв 23-річній ужгородській шахістці Ользі Юшко високе спортивне звання "Майстер ФІДЕ". Ольга наполегливо й невпинно йшла до цієї мети, 10 разів виборювала титул чемпіонки області, у складі збірної Ужгорода 5 разів ставала переможницею командних чемпіонатів Закарпаття, успішно виступала в сильних чоловічих турнірах. Хороших результатів досягала і в жіночих чемпіонатах України, але до майстерської вершини трішечки не вистачало. Та після вдалої гри ужгородки на останньому фіналі України спортивна мета нарешті була досягнута. У шахових колах ця симпатична і струнка дівчина відома добре, а от любителям спорту та й усім нашим краянам, гадаю, буде цікаво поближче познайомитися з новоспеченою майстром ФІДЕ. Тому ми й запросили її до відвертої розмови...
– Олю! Щиро вітаю тебе з підкоренням серйозної шахової вершини! Розкажи, як ти прийшла в шахи?
– Дякую за привітання. Моя зустріч із шахами відбулася у звичний спосіб. У дитинстві була досить допитливою і любила спостерігати за шаховими баталіями між батьком та дідусем. Бабуся помітила цю іскорку зацікавленості в очах і відвела мене, семирічну, в шаховий гурток у спорткомплексі "Юність". Оволодіти азами давньої гри допоміг мій перший тренер Василь Прокопишин. Коли через п'ять років у чемпіонаті області серед жінок я несподівано для всіх стала чемпіонкою (у 12 років! – авт.), то зі мною почав займатися міжнародний майстер Володимир Охотник. Він готував мене до виступу в чемпіонатах України, міжнародних турнірах в Угорщині тощо. По-дібних занять, на жаль, було небагато, але вони були надзвичайно цікаві й насичені. Власне тоді я зрозуміла, наскільки шахи багатогранні та невичерпні й як ще мало я їх знаю.
У 2009 році я закінчила економічний факультет УжНУ. Тепер працюю бухгалтером у ТОВ "Епіцентр К". Але шахову кар'єру продовжую і намагаюсь грати в усіх престижних турнірах як у Закарпатті, так і за його межами.
– Як начальство дивиться на твої часті поїздки на змагання? "Пресує" чи відноситься лояльно?
– Уцьому плані мені пощастило. В.о. директора Юрій Федорович Тасій і начальник відділу Сніжана Михайлівна Греньо-Курдань із розумінням ставляться до мого захоплення й у всіх питаннях ідуть назустріч. Щиро їм за це вдячна!
– Знаю, в твоїй родині знайомство з шахами відбулося в дещо дивний спосіб. Зазвичай батьки вчать грати своїх дітей...
– Дійсно, у нас із мамою вийшло трохи навпаки. Вона мала поняття про шахи, але інтересу до них не виявляла. І лише коли я почала грати в серйозних турнірах, так би мовити, за компанію стала грати й вона. Ось уже протягом кількох років мама успішно виступає за команду медиків в обласній міжгалузевій спартакіаді профспілок.
– На минулорічному чемпіонаті області (серед чоловіків!) ти блискуче виступила і посіла високе четверте-п'яте місця. Як взагалі тобі грається в чоловічих турнірах, і чим вони відрізняються від жіночих?
– Хочете вірте, хочете – ні, але більше подобається грати з чоловіками. Чоловічі шахи – більш жорсткі, але водночас і більш логічні та прогнозовані. А від жінок ніколи не знаєш, чого очікувати, іншими словами, вони грають трохи "нестандартно".
– Чи стикалась ти під час гри з випадками некоректної поведінки чоловіків?
– Ну, до образ, на щастя, не доходило. Хоча було кілька ситуацій, коли знервовані програшем представники сильної статі вистрибували з-за столу, як коники, навіть не розклавши на шахівниці фігури і не поздоровивши мене з перемогою, подавши руку, як, до речі, цього вимагають правила.
– Поразки і невдачі – неодмінний супутник будь-якого спортсмена, звісно, й шахіста. Одні після фіаско збирають волю в кулак і наступну партію грають удвічі сильніше, інші впадають у відчай і починають плисти за течією. Чи вдається тобі тримати удар? У жіночому спорті, гадаю, це особлива проблема...
– У дитячі роки певний "комплекс" у цьому плані у мене був, кожну поразку сприймала хворобливо, доходило й до сліз. У 14-15 років, завдяки старанням мами й бабусі, навчилася контролювати свої емоції. Шахи – гра, в якій один перемагає, а інший програє. Тому поразки сприймаю філософськи. Сьогодні не пощастило – пощастить завтра. Фортуна не може посміхатися всім одночасно.
– Олю! У шахах є такий цікавий термін, як "ходяче очко" або "клієнт". Мається на увазі, що два шахісти грають приблизно в однакову силу, але рахунок особистих зустрічей між ними для однієї зі сторін просто катастрофічний. Не для самореклами, а для прикладу наведу факт зі своєї шахової кар'єри. Багато років граю в клубному чемпіонаті Словаччини за клуб з міста Капушани, часто зустрічаюся з сильним майстром ФІДЕ з міста Кошіце. Дивно, але в мене з ним позитивний рахунок –7:1, хоча об'єктивно він не слабкіший від мене. Чи є в тебе суперники, яким ти часто програєш, і навпаки –хто твої "клієнти"?
– Гадаю, у будь-якого шахіста час від часу з'являються такі суперники, з якими під час гри все ніби "валиться з рук" – голова "не варить", психологічний дискомфорт, грубі помилки. В юнацькі роки я постійно програвала Анатолію Нємцу, Антону Озимку, в останні роки – Володимиру Рижонкову. Зате в моїх "клієнтах" кілька років поспіль ходить триразовий чемпіон області Василь Гуйван. Чи то через симпатії до мене, чи через надмірну шляхетність, але Василь має зі мною дуже поганий результат.
– Хто твій кумир у шахах?
– Шаховим еталоном для мене є угорська гросмейстер Юдіт Полгар – найсильніша шахістка всіх часів, яка ще недавно входила в десятку провідних шахістів світу (разом із чоловіками!). Беру з неї приклад, тому й віддаю перевагу участі в чоловічих турнірах.
– Кого вважаєш найсильнішим шахістом усіх часів і народів?
– Однозначно – Гаррі Каспарова. Ван – найталановитіший спортсмен з унікальною пам'яттю і надзвичайно широким творчим арсеналом. Таку величезну кількість глибоких, змістовних і красивих партій протягом своєї спортивної кар'єри не зіграв жоден чемпіон минулого й сучасності. Крім того, він був 13-м чемпіоном світу, народився 13 квітня; а це моє улюблене число, оскільки й я народилася 13-го, тільки жовтня.
– Якщо мова зайшла про "страхітливого Гаррі" (як його називають суперники), то чи виграла би ти в нього, маючи зайву легку фігуру?
– Це серйозна перевага. Не хочу виглядати самовпевненою, але, попри легендарність Гаррі, думаю, з такою форою він би від мене не втік. Я теж дещо розумію в цій грі...
– Чимало чоловіків-шахістів скептично ставляться до жіночих шахів. Наприклад, Роберт Фішер взагалі казав, що жінкам нема чого робити за шахівницею і що він дасть чемпіонці світу фігуру фори і легко виграє. А естонський гросмейстер Пауль Керес якось жартома зауважив, що жінки ніколи не будуть грати сильно в шахи, оскільки не можуть мовчати протягом 5-6 годин. Що скажеш, Олю? Будеш заперечувати чи погодишся?
– Істина, мені здається, десь посередині. Жінкам дійсно важко на рівних конкурувати в цій "галузі" з чоловіками. Просто шахісток у десятки разів менше. Крім того, значною мірою впливають і фізіологічні фактори, які унеможливлюють стабільно сильну гру протягом тривалого часу. Нарешті, жінки все-таки більше орієнтовані на сім'ю.
– Як гадаєш, чи не наближаються шахи до своєї вичерпності, іншими словами, до "нічийної смерті"?
– Геніальність цієї гри полягає в безлічі варіантів і комбінацій. Тому для провідних шахістів, орієнтованих на творчість, шахи завжди залишаться "непізнаним об'єктом". До речі, ті, хто втратив інтерес до класичних шахів, може ви-пробувати свої сили в турнірах з "фішерівських шахів". "Родзинка" їх у тому, що розташування фігур на дошці відбувається хаотично, отже дебютна підготовка просто втрачає сенс. У січні цього року в Мукачеві я зіграла в подібному турнірі і посіла друге місце. Цікава штука!
– Існує відомий вислів, що шахи – це поєднання науки, спорту і мистецтва. Який з цих трьох компонентів для тебе є домінуючим?
– Хочу доповнити цей вислів словами видатного українського гросмейстера Василя Іванчука: "Шахи – не лише спорт, наука і мистецтво; це свого роду модель життя, спосіб мислення, сприйняття світу, який у шахістів суттєво відрізняється від людей інших професій. Без жодного з цих аспектів давня гра не може існувати повноцінно". Я підтримую цю думку. Що ж до преференцій, то домінуючою ознакою вважаю мистецтво. Звичайно, перемога – це дуже важливо, але коли ця перемога здобута за допомогою красивою комбінації та ще й над сильним і небезпечним суперником – от тоді й відчуваєш максимальну "райську насолоду"!
– Олю! Питання особистого характеру. Ти щойно зауважила, що жінкам важко грати на повну міць, бо вони, так би мовити, зорієнтовані на сім'ю. Ти – молода, відома, симпатична дівчина. Якщо не секрет, чи очікуються якісь переміни на сімейному "фронті"?
– Секретів немає. Ця тема на першому місці поки що в мене не стоїть...
– І останнє запитання. Що далі? Які спортивні вершини плануєш підкоряти?
– Виконання норми міжнародного майстра вважаю цілком реальною метою. На турнірах в Угорщині я вже виграла півдесятка партій у міжнародних майстрів-чоловіків. Є в активі і три нічиї з жінками-гросмейстерами, членами збірної України – Наталею Здебською, Анастасією Карлович та Ганною Ушеніною. До речі, маю пропозицію щодо участі в турнірі з нормою міжнародного майстра в м.Родатичі Львівської області. Намагатимусь зіграти там якнайкраще. Ну, а про норму гросмейстера говорити ще зарано... Поживемо – побачимо!
– Спасибі, Олю, за цікаву бесіду. Як багаторічний шаховий організатор і твій колега-шахіст щиро зичу тобі підкорення найвищих спортивних вершин, успіхів у особистому житті і щоб наша давня і мудра гра сповнювала тебе тільки приємними емоціями!
– Дякую, буду старатися!

Аркадій ВОРОВИЧ, Спорт тайм
 
http://zakarpattya.net.ua/
Категория: Мои статьи | Добавил: StefanBu (03.02.2011)
Просмотров: 302 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Поиск

Друзья сайта
  • Официальный блог
  • Сообщество uCoz
  • FAQ по системе
  • Инструкции для uCoz

  • Copyright MyCorp © 2019Сайт управляется системой uCoz